Після важкого робочого тижня та ще й в умовах постійних стресів від війни важливо час від часу змінювати оточення та хоча б на декілька днів поїхати з дому. Через воєнний стан більшість українців не може подорожувати закордоном, однак і в рідному краї є чимало місць вартих уваги. Як повідомляє Тернопіль24.
Ніщо так не відволікає від буденної рутини як відвідування цікавих та мальовничих місць, яких у Тернопільській області є досить багато. Пропонуємо, ТОП-5 варіантів відпочинку.
1. Русилівські водоспади у Бучацькому районі
Каскад красивих водоспадів знаходиться у селищі Русилів на правому березі річки Стрипи. Знайти водоспади не так легко, як здається на перший погляд, адже вони приховані у густій лісовій хащі посеред каньйону, що тягнеться кілометрами.
Щороку Русилівські водограї приваблюють до себе сотні туристів з усієї України. Хоча, шлях сюди й не є легким, проте саме тут ви зможете побути наодинці з природою в тиші та спокої.
Загалом у Русилові налічується більш як 15 водоспадів, що мають різний розмір та ширину. Наприклад, висота найбільшого водоспаду складає 12 метрів, а ширина – до 15 метрів. Ще більшої привабливості місцевості надає той факт, що водограї оточені гірськими породами блакитно-зелених та насичених вишневих відтінків.
Окрім того, Русилівські каскади є пам’яткою природи місцевого значення. Вони є частиною Національного природного парку «Дністровський каньйон».
2. Піщаний кар’єр неподалік Збаража
Якщо ви бажаєте мати у своєму архіві чарівні фото біля води смарагдового кольору, варто відвідати піщаний кар’єр в селі Капустинці Збаразького району. Тут часто можна побачити багато туристів, які приїжджають спеціально, щоб зробити неймовірні фото. В народі піщаний кар’єр називають «українським Таїландом»
Проте, купатися у водоймі не рекомендується, адже це може бути небезпечно для життя. Узбережжя піщаного кар’єру може в будь-який момент обвалитися і необачливий турист заплатить своїм життям.
Колись піщаний кар’єр заповнила вода з підземних джерел і утворилося озеро з неймовірним аквамариновим кольором. Дістатися до Капустинців можна автомобільним транспортом або ж прямим автобусом з Тернополя.
3. Український Стоунхедж
В селі Монастирок Борщівського району можна подивитися на аналог британського Стоунхеджу. У невеличкому селі в давнину знаходився скельний монастир, в якому у 9 столітті оселилися християнські ченці.
В печері, яку називають Язичницька, можна побачити жертовник з дохристиянських часів. Вхід до печери знаходиться вглибині між брилами. А над печерою нависає навіс, що спирається на три кам’яні опори. Цікаво, що природні опори давно зруйнувалися, тому на їхньому місці у 19 столітті збудували нові.
Згодом в Монастирку заснували Свято-Воздвиженський василіанський монастир. Щоправда, до наших днів від стародавнього храму нічого не залишилося, адже монастир неодноразово руйнували й врешті-решт розібрали навіть мури.
В місцевій церкві Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього можна побачити Чудотворний образ Матері Божої. Існує легенда, що ікона має здатність зцілювати будь-які хвороби. Для цього потрібно щиро помолитися Матері Божій.
Серед місцевих старожилів побутує повір’я, що в давнину турки під час навали спалили церкву, однак Чудотворний образ залишився неушкодженим. Загалом Монастирок можна відвідати й заради неймовірних краєвидів на річку Серет та захоплюючих пейзажів Дністровського каньйону.
4. Червоногородський замок
Червоногородський замок вважають одним з найзагадковіших історичних об’єктів у Тернопільській області. Спочатку на місці майбутнього замку знаходилася оборонна споруда від атак ворогів. Місце для будівництва військової споруди було обрано надзвичайно вдало, адже її звели на стрімкому та крутому пагорбі в низовині річки Джурин.
Природа за допомогою сплетінь створила своєрідну водну петлю, через що будівля була практично недоступною для ворогів. У замок військову споруду перебудували у 18 столітті. Зокрема, новий польський власник Червоногороду князь Понінський вирішив збудувати красивий палац, а довкола нього облаштував парк.
Світові війни негативно вплинули на долю палацу. Будівлю періодично руйнували та відбудовували, однак останнім етапом в існуванні замку стала Другу світова війна. З часом колись величне місто Червоногород перетворилося на село Червоне, а згодом і взагалі зникло з карти України.
В період Радянського Союзу селяни для власних потреб розібрали замок на будівельні матеріали буквально по камінчику.
До наших днів від колись величного замку залишилося дві вежі, які визнано аварійними. Проте, подивитись на руїни замку кожного року приїжджають сотні туристів, щоб відчути неповторну атмосферу Тернопільщини та її історії.
Неподалік Червоногородського замку є унікальні скелі, які, на перший погляд, нічим не відрізняються від сотень інших скель. Проте, вони утворилися з напівпрозорих кристалів гіпсу і в сонячну погоду здається, що скелі всіяні діамантами. Але не варто, видиратися на пагорб для того, щоб зробити цікаві фото, адже гіпсова порода є надзвичайно крихкою.
5. Домініканський костел в Чорткові
Якщо у вас немає можливості поїхати в Європу та насолодитися виглядом відомих пам’яток архітектури, завітайте до Чорткова. Тут знаходиться один з найвеличніших українських костелів – Домініканський або як звучить його повна назва – Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава.
Збудували храм у 1610 році для монастиря домініканців. Відомі польські можновладці неодноразово відвідували богослужіння в костелі. Зокрема, у 1663 році в Чортків приїхав король Польщі Ян Казимир. Через 20 років у Домініканському костелі побував ще один польський король Ян ІІІ Собеський.
З кожним роком популярність храму зростала і вкінці 19 століття він уже не вміщав всіх парафіян. Тому, стару будівлю під керівництвом архітектора з Польщі Яна Зубжинського розібрали та на його місці збудували новий величний костел в стилі надвіслянської готики. В такому вигляді храм зберігся для сучасників.
Нагадаємо про історію та сучасність Микулинецького цвинтаря. Воно було засноване у 1840 році. Одночасно з Микулинецьким кладовищем навпроти облаштували єврейське кладовище. Так почалась історія існування, яка триває дотепер.